ЛЮБОВ МОВ МОЗАЇКА ГОРІЛА

ЛЮБОВ МОВ МОЗАЇКА ГОРІЛА

Непросто всю глибину любові,

Гідно висловить з радісним лицем,

Щоб відчути пал у кожнім слові

І бути принцом, чи його взірцем.

Непросто блиск щастя і надії,

Коли незгода є у двох серцях,

Коли шторм ховає штиль події,

Його знайти в захмарених очах.

Непросто цілунками палкими,

Жар відчути на зціплених вустах,

Відкривши груди, разом із ними,

Не збагнувши солодкий стогін. АХ.

Непросто своїх страждань причину,

Залишити на вічне каяття,

Любов вернути, палкі хвилини,

На схилі буйного свого життя.

Ох непросто ледь зігнутим в стані,

Любов свою що в серцях зоріла,

Розложить усю узором в скані ,

Щоб знов, мов мозаїка горіла.