ЛЮБОВ МОВ МОЗАЇКА ГОРІЛА
ЛЮБОВ МОВ МОЗАЇКА ГОРІЛА
Непросто всю глибину любові,
Гідно висловить з радісним лицем,
Щоб відчути пал у кожнім слові
І бути принцом, чи його взірцем.
Непросто блиск щастя і надії,
Коли незгода є у двох серцях,
Коли шторм ховає штиль події,
Його знайти в захмарених очах.
Непросто цілунками палкими,
Жар відчути на зціплених вустах,
Відкривши груди, разом із ними,
Не збагнувши солодкий стогін. АХ.
Непросто своїх страждань причину,
Залишити на вічне каяття,
Любов вернути, палкі хвилини,
На схилі буйного свого життя.
Ох непросто ледь зігнутим в стані,
Любов свою що в серцях зоріла,
Розложить усю узором в скані ,
Щоб знов, мов мозаїка горіла.
Додав: Davudenko (20.06.2012)
| Автор: © Давиденко Іван
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1910 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Звичайно, ще рано. Дякую.
klavysjka : Так влоно і є. Велике бажанн вижити й жити і віра, що ГОсподь почуж і вбереже.
virchi : У вірші показано не тільки жахи війни, а й силу віри. Молитви почув Бог і вберіг життя, що є найціннішим...
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА