|
четверта п`ятдесят чотири –
і ні секунди мінус-плюс…
це Той, Хто Любить Мене Щиро
ефірним
ароматом миру
краєчків
вій моїх торкнувсь,
обравши мить – римовану,
ритмічно-акцентовану,
котрої сАме
нині на світанні
я сОлодко і зАтишно
проснусь…
заради погляду могО
найпершого,
спросонного,
здивовано щасливо-го! –
узяв насичену, як з помаранча, стружку
поклав жовтогарячою каймою
на східнім видноколі світло-смужку…
прокиньсь… проснись…
глянь у віконечко і стиха осміхнись
стріпнула віями сьогодні до схід сонця
і справді осміхнулася заледь Йому –
Тому,
Хто Любить Щиро…
з-під ковдри, спонад подушок,
дістав мене, як любе немовля!
дбайливо загорнув
у невловимі зором крила:
на дотик –
лагідний і невагомий білий шовк,
на відчуття –
Нечаяної Радості небесна світла сила…
ми бачили
удвох
здаля
як прокидається непоспіхом Земля!
ворушаться
і потягаються зо сну поля…
як ластів`я у сховку крильця розправля,
як осідає на траву роса,
до верб і мальв
назад висотується з сутінків краса…
…мого життя римує,
осяває,
виразно акцентує кожну мить
Той, Хто Мене віддАвна знає,
хто мене справді Щиро
Лю-бить…
24.07.2012
| 
у Вас 
1
Люба пані Наталю, ніколи не відмовляйте собі в задоволенні -- політати, особливо коли "тягне" в політ... 
можу тільки радіти, що цього разу бажання одірватися від землі виникло у Вас у зв"язку з Тим, Хто Любить моїм...
