ні, ні, ми на "Ти"! ох, так я сумую за вами всіма! так я Вас люблю... і тебе... хоч бери і лети у Станіславів разом з пташками перелітними... ластівками... чи їм не в тому географічному напрямку?...
Зустрічаються двоє – То на щастя чи ні? Час гортає сувої Нами пройдених днів. Незагоєні рани Нам у душах гірчать, У пустелях омани Сотні серця розп'ять. Повертається спомин У домівку душі, Проганяючи втому В ритм холодних дощів. Хай хоч небо жбурляє Сонми в нас блискавиць, Лиш як двоє кохають – То не впасти їм ниць! У одвічнім двобої Безнадії і мрій, Де закохані двоє – Зірка щастя вгорі Осяває стежину, По якій вони йдуть, Аби злитись в єдине І знайти власну суть...
і я про те ж -- розмови з собою... хіба не це і є -- вірші наші? люба Наталю, зізнаюся, що хоч я і поїхала від вас додому, але так і продовжую перебувати в зАмку тому затишному, в колі нашому живому... вдячна...
...від канапок під виструнченими колонами ялиць... а гриби які ми знайшли... а як сміялися... до речі, як там сов почувається?... не розрішився іще?.. добре було з вами... і сонечко, і річка там, за лугом... красота! і щирість... і відкритість... і львівський ваш аристократизм у побуті... окрім як і в усьому взагалі...
а вагітний совачок тепер стоїть біля мого ліжка ( я його забрала з собою до Львова), ось і зараз на нього дивлюсь, а він ліниво підіймає одне повіко (інше зайняте читанням) і поглядає на (чи крізь) мене...
О, Боже, Валю- це правда така життєва!!!! Стільки такого в реалії зустрічається. Я заледеніла від написаного, а гарно ж написано!!!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
