Той холод віє звідусіль, А хочеться хоч трохи сонця: Тепла, щоб душу міг зігріть, Проміння – те дає надію, Що є за що на світі жить. Здається, хочеться втекти Від людських докорів далеко, Туди, де квіти запашні Ніколи не зів’яли в тебе. Росли, цвіли, красой кохали, Тебе у небо б підіймали. Ось знову паросток саджаєш, Хоч інший – все одно плекаєш. Та зміна поглядів далеких Вже топчуть пагони слабенькі. І замість сонця – людські очі… Залізом кришать пелюстки, І ти все глибше їх ховаєш, Від хижи вітрів захищаєш.
Якось "важко" сприймається Ваш твір, Ольго. Дуже обійцяючий початок твору, але чим далі, тим перше враження знижується до нуля. Початок є, тож якщо трохи підкорегувати твір, то усе буде гаразд. Поки оцінка 3.
Той холод віє звідусіль, А хочеться хоч трохи сонця: Тепла, щоб душу міг зігріть, Проміння – те дає надію, Що є за, (чи потрібна тут кома?) що на світі жить. Здається, хочеться втікти (втекти?) Від людських докорів далеко, Туди, де квіти запашні...
Фiлoсoфiя зaплeтeнa y вiрш...Tiльки yявiть, щo вiрш-цe кoсa,i тoдi вимaльoвyється кoсичкa, якa змyшyє її нoсiйкy пoсмixaтись,бo тyгeнькa....Aлe взaгaльнoмy склaлoсь врaжeння,щo ви тoнкa i твoрчa нaтyрa...i дyжe спoстeрeжливa.I нaвiть,якщo тyт є пeвнa симвoлiкa,тo "прiмaрiйний"змiст сприймaється лeгкo.Пишiть щe,нe зyпиняйтeсь!!!Tрeбa нe бoятись!У вaс гaрнa тeмa,нoвa.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
