Моя душа, як берегиня чистоти, Поривно йшла на світлий поклик волі. Коли мій день, як дань злетів із висоти, Вона відчула перший стукіт долі. Пливе в очах віночок щастя крізь туман, Незнана доля сильна і жаждива, Кладе до серця материнський талісман І плоть моя, уже заспрагла дива. Озвалась вись, яку хотілося узять, Для душі усю блакитну синяву. І гарно так, душа звелася вже кричать, О мамо! Я синь тримаю наяву.! Зустрілись очі материнські і мої, О Боже! щастя більшого не треба. У тиші тій, лише співають солов’ї, Та хай співають, чувся голос з неба. Ясніє прозріння в дитині для зору, Узріло світанню свої небеса. І груди у мами, відкрились у пору, Від щастя засяла, в нас спільна сльоза. Моя душа, як берегиня чистоти, Ту поривань, ніколи не забуде. Той голос мамин колисковий з висоти, Який мене завжди з піснями буде.
З рими можна збиватися , особливо як читати вірші Васила Рубана, у нього взагалі буває що в одному вірші різні рими і ритми, але мені здається що третій куплет якось "нетримається купи",тобто щось тут не так. Ясно що я не мастак теоретик,але другий і четвертий рядок якось вириваюся з загального контексту.Вибачте...
Вразмв і зігрів Ваш вірш, пане Іване. Особливо сподобався рядок; "Моя душа, мов берегиня чистоти". Важко у нашому світі душу у чистоті тримати.ю Але ж ви намагаєтесь - і це добре.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
