УСІМ ХТО МАЄ ВІРУ
Жалкую люд, від посивілих сліз,
У сумнівах пов’язані на долі.
Чому постійно він, у чвару ліз,
Чому себе віддав сварливій волі.
Невже така покликана судьба,
Що всю завзять тримає на аркані.
За нею йде розбещена журба,
Аби себе розжалобить в тумані.
Але ж куди, нам дітися куди,
Ніхто її не викличе на раду.
Прощай провину, долю не суди,
Чому віддавши дух, чвалав на зраду.
Ага, так он хто долю прогнівив!
Із думами оман крутив народу.
Це ж скільки слів у них і скільки див,
О дай останній шанс у нагороду.
Усім хто вірив, хто має віру,
На щастя їхнє, душі нектару дай.
Від гріха, духовну музу й ліру
І хто б не був, долю їхню не ламай
| 
у Вас 
0
!
