Хіба від влади проростає день, Ранкові роси і снага походу. І хто б за це, із неї темінь здер, Щоб сяйво краще сяяло народу. Така нагода рідко випада, Пора часу внизу сяйнула радо. Все наболіле з ночі осіда, Яке без світла броде наче стадо. Хай йде світанок чистий від зорі, Життя летить, немає перекурів, Лиш слід лишає смутний на дворі Де владна темінь грає на бандурі. Тільки їй, не слід цього робити, Та звучань останню темряву січе. І світання їй, уже не збити, Бо сама холодна, в темряву тече.
Де владна темінь грає на бандурі. ТА НЕ ТІЛЬКИ НА БАНДУРІ, А Й НА ТРЕМБІТІ І ДУДІ. НА НАШИХ НЕРВАХ ГРАЄ ВЛАДА......СПОДОБАВСЯ ВІРШ, хоча у ньому багато суму. Та це наша правда.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
