Дві троянди, пелюстки росою вкриті, Раптом глянули на мене невгамовні. Я рішив, іду до них тієї ж миті, Чи посмію думать про діла любовні, Я радів, тремтів не знав яка причина, Квіт благав мене ласкаво, так здалося. Очі вкрила перлом зронена сльозина, Сяєвом від неї - личко зайнялося. Я дививсь на квіт, на диво полум’яне, Спалахнув я, все збагнувши дивувався, Діва вийшла з квітів, сукня злототкана, Що це збіг, з яким я в неї закохався. Закохався, милувався дивна врода, Підійшла вона до мене, так палаю. Потішає серце манить, от пригода, Знову збіг спокуси у трояндах раю.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
