Дві троянди, пелюстки росою вкриті, Раптом глянули на мене невгамовні. Я рішив, іду до них тієї ж миті, Чи посмію думать про діла любовні, Я радів, тремтів не знав яка причина, Квіт благав мене ласкаво, так здалося. Очі вкрила перлом зронена сльозина, Сяєвом від неї - личко зайнялося. Я дививсь на квіт, на диво полум’яне, Спалахнув я, все збагнувши дивувався, Діва вийшла з квітів, сукня злототкана, Що це збіг, з яким я в неї закохався. Закохався, милувався дивна врода, Підійшла вона до мене, так палаю. Потішає серце манить, от пригода, Знову збіг спокуси у трояндах раю.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
