Докотилось до осені літечко красне
Докотилось до осені літечко красне, Лист багряний на вітрі кружляє, Журавлине прощання за обрієм гасне, Смуток осені всіх овіває. Приголубила нас чепурна горобина, Почуття різні душу хвилюють... Невблаганно надходить прощання хвилина, Зорі сріблом розлуку малюють. * * * Горнуся спомином в село своє, Де синь пречиста сяє над землею Й по вінця серце повнилось моє, Матусю, колисковою твоєю. Замріяні куточки кличуть знов: Тут молоде життя моє буяло Й квітує в колосках моя любов, Яку купальське диво величало. Цей край мені дав крила, щоб летіти, Зростив в любові, щирості й піснях, Яким повік в душі моїй зоріти І славить луг, що чебрецем пропах. Моя Вкраїно! Дивна і свята, Мов Лаври дзвін,-- небесна і велична, Калина в лузі, солов'ї в лісах... Я-- твій пагінчик, й я з тобою -- вічна. Т
Додав: Anihola (10.09.2013)
| Автор: © Олена Альохына
Розміщено на сторінці : Альохіна Олена
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2619 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Дякую! Це ж приємно вміти любити кожну рису окремо. Мати бажання її роздивитись, зрозуміти.
leskiv : Було цікаво читати, хоча я надаю перевагу не розуму людини, а якостям її характеру. Розум також не завадить, але спершу - доброта.
kraynyuk46 : Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА