У БРАТЕРСТВІ ДУШІ ЗАЦВІТУТЬ Свої святині дурні покидають, Щоб тішити печаль свою тривожну. Мету негідну, у злобу складають, Буденну рабству, змучену безбожну. Їх творчі мислі й думи у безпутті, До чужих у рабство ходять на уклін. Гріхи беруть розпустою закуті. Щоб оман їх сіяв мором із вершин. У них душа із чорної завії, У ганьбу прадавню від зблуди кане. Немов раба - трясеться в безнадії, На порок життя, без моралі стане. Господь розтрощить, знищить путь сваволі,, Любов забуту святині вознесуть. Життя святе прийде під стягом волі, У братерстві душі наші зацвітуть.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
...а було б не погано.
