ДУШІ ЩО ГНИЛИ В СТИХІЇ Можливо ви зілля наїлись рясного, Розбещений розум хотіли поправить. Вітрило химер розгорнули для нього, Так хочете думу в задусі прославить. Схилили мороку в низькому поклоні, Неначе напитись святої водиці. Чи зійде полуда оманна в полоні, Щоб видиво світле відкрило зірниці. Яка ж то принада над вами вітає, Де грішне прелюте у зорі прикуте. Дорогу на кручі в химерах кидає, Щоб суще для люду завести в забуте. Закривши майбутнє, щоб віра насподі, Лежала без думи, без волі й надії. У серці людському згоріла в незгоді, Тамуючи сльози закривши повії. Тож плачте ви самі, забудьте спокусу, Схиліться до низу в низькому поклоні. Прощення шукайте живицю від струсу, На лоні втираючи сльози солоні. Аж доки в тривожній людській веремії, Наповнена сонцем засяє довіра. Поверне вам душі, що гнили в стихії, Щоб скресла на діло надія і віра.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
