СЕРЦЕ КОЖНОГО СІЯНЬ Упала з неба, вузлувата ноша, Добро й тривога Божий бій зі злом. Щоб доля мала віру, волю й прощу, На гребені розіслані рядком. Є у серцях вкраїнських, щось від Бога, Коли висока мудрість і жага, Що має простір, зоряну дорогу, Яка у вічність щиро поспіша. Не відречись від неї ти ніколи, Носити ношу прагненням до дня. До мрій своїх летіти як соколи, Де кожна знає де її рідня. Що має рідний німб золота колось, Надійну вись високу сподівань. З якою і сонце правди піднялось, Що гріє серце кожного сіянь.
Гарнний вірш. Але й дуже тривожний, як наше сьогодення. Та, гадая, нинышня важка ноша перетвориться нарешты з тягаря на велику підтримку і усієї землі і усіх людей, пане Іване. Дуже сподобався ваш цей вірш. Натхнення Вам і успіхів.
Кожен з нас постійно бореться, між добром і злом, між мріями та бажаннями, між друг та ворог, хороший і поганий, так і ні. Дай Боже щоб цей вибір був правильним. Змістовно сподобалось!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Перегляньте , пане Іване , останній катрен, збивається з ритму...З повагою Ірина Пшиченко.
