ДЗВІН ЦЕРКОВ Той дзвін церков високого звучання, Прекрасно мелодіє над землею. Збирає в лад дзвінки, святе послання, Що мають мову мовлену душею. Радіє дзвін, гімн духовний награє, Красу дзвінку музичної відваги. В передзвін душі молитву додає, Як щиру сповідь, віру для наснаги. Вивчає пильно кожен стук сердечний, Приймає долю зболену журбою, Набат церков на свят стає доречним. Як гомін серця з вірою святою. Відлуння дзвонів посилились в злоті, Назавжди освятилися у храмі. Молінь наснаги зацвіла в польоті, Для розквіту над вічними світами. Той дзвін церков нестриманий до Бога, Звучить ще й досі ласкою весілля, Високе небо в нього мов дорога, Для перемін, від святості й моління.
Пане Davudenko, не буду говорити, що не спіткнулася, читаючи вірш, одначе Ви знайшли прекрасні слова (впевнена, Ви їх не шукали, вони самі вилися і склалися саме так), від яких запросилась сльоза.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Пане Іване, час і нині то повзе, то біжить, то летить, як і ця бувальщина, яка вже давно вилетіла за межі Чумацького Шляху, бо як не дивно, час має властивість змінюватись
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
та
у Вас 
0
