ЗАДУМАНА ПОСТАТЬ Наморена постать із сивим волоссям, Оманлива броде, про щось гомонить. Можливо їй щастя навколо здалося, Можливо турбота на серці щемить. Знов гомін у ночі прохає жадання, Леліє надію в страшній глибині, Можливо ця постать збирає світання, Можливо роздолля шука на землі. Усміхнений місяць примружено сяє, Поранені кроки на волю зове. Наморену постать до сяйва вертає, Вертає потугу, що в неї живе. Освічує роси, їх перла на місці, На тихій стежині зелене руно. Готує світання в зоряній колисці, Дарує безцінне і дивне зерно. Що зійде із закликом мила свобода, Осяяна сонцем до серця лягла. Задумана постать, вже має нагоду, Добро відрізнити, від глуму і зла.
П.Іване,вірш мені дуже сподобався!Отож Я люблю читати Ваші вірші,бо в них мудрість життя,добро і любов.Спасибі ,що даруєте нам свої прекрасні вірші.Моя повага до ВАС!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Я люблю читати Ваші вірші,бо в них мудрість життя,добро і любов.Спасибі ,що даруєте нам свої прекрасні вірші.Моя повага до ВАС! 
