УСМІХ ЧАСУ УГОРІ
Біль на кручах, сум на схилі,
Крок в степу у темряві нічній.
Стук часу у хибній силі ,
Мчить за нами наче буревій.
Ніч стоїть над тихим полем,
Ні душі…і тільки десь позаду.
Клич кидає хто-то з болем,
Але поклик той весь без складу.
Пахощі трави у стозі,
Під ногами стук підків іде.
Біла смужка на дорозі,
Вітер перемін шумить гуде.
Є надія - дух покличу,
Віра вийде з щасної зорі.
Сум її тепер не личить,
Личить усміх часу угорі.
|