ПРИРЕЧЕНІ КВІТУЮТЬ НАД ЗЕМЛЕЮ
У пелюстках наруги, у нічній облозі,
Жила та нація позбавлена всіх прав,
Аби прозріть, шукала долю на дорозі,
Збирала покоління для майбутніх справ.
Зростало колосіння житнє від зерняток,
З дощами на пшеницю падало життя.
На ранок у росі сто тисяч сонценяток,
Потрібне світло мали власного буття.
Так здобули право мати рідні квіточки,
Хай приречені квітують над землею.
Від насіння хай зростають наші діточки,
Що дадуть нам добрі ниви із душею.
Вони для нас повернуть почуття і плани,
Від коріння первородних слів вимову.
Коли співають солов’їні співи ранні,
Що злітають вище під свою покрову.
| 
у Вас 
0
