ЩОБ ВІЧНО РОСЛО МАЙБУТТЯ
ЩОБ ВІЧНО РОСЛО МАЙБУТТЯ
З розгону у пекло упало найвище,
Скотилось до низу, свій гріх боронить.
Сповзає на чаді в густе попелище,
Щоб запахом дивним біду спопелить.
Зненацька спалило високі статути,
Довкола коріння без прав полягло.
Схопилось до неба, щоб вище відчути,
Та крил соколиних уже не було.
Жбурнуло прокляття в підкову зігнулось,
На біса дивилось - сліпим без очей,
На волю просилось, до Бога звернулось,
Щоб вище збагнути для добрих речей.
Тому що хотіло спіймати достоту,
Щоб дати для низу нове почуття.
Підняти світило на щиру роботу,
Щоб вічно ізнизу росло майбуття.
Додав: Davudenko (09.04.2014)
| Автор: © Іван Давиденко
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1451 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА