Спалено светра. Відрізано світло.
Перший кредит знахабнів на відсоток.
Хлопчик підтягує джинси несміло.
Дівчинка ділиться “снеком” і соком. Все поросло бур’янами, стежками, -
речі насправді важкі й неподільні.
Слухає серце малесенький Каїн,
мамине серце фільтрує події. Вигаслий хміль – то біди концентрація,
а урожай буде кращий у брата.
Хлопчик міркує: навіщо старатися?
Можна так просто прийти і забрати… Можна так ніжно – прийти і убити,
тільки – все мислі – докучні, солоні.
Сонце впивається іклами в бітум,
тепло і затишно ембріону. П’яною кров’ю написано: дітоньки,
в двері гамселити боляче й пізно!
Хлопчик не знає, куди подітися.
Дівчинка тисне. Тисне… 21.01.2009
| 
у Вас 
0
