Катруся Матвійко народилася 31 січня 1989 року в м. Ірпінь Київської області. У 14 років написала свій перший вірш.
Катруся - лауреат літературних конкурсів: "Вірю в майбутнє твоє , Україно" та "Творча молодь Приірпіння".
2006 року вступила до Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова на філологічний факультет. Друкувалася в журналах "Дніпро"(2005 р.), Жінка"(2007 р.), альманаху "Первоцвіт" (2007 р.).
Напишіть ви листа мені ніжного,
Золотого, а букви - блакить.
Я молитиму Бога Всевишнього,
Я чекатиму: лиш напишіть.
Запаліть мені сонце на обрії.
Навіки, а не те, щоб на мить.
І це станеться вперше в історії,
Я прошу вас: лише запаліть.
Збережіть образ мій поруч з ласкою.
Не на день - на одвічність століть,
І тоді для вас стану я казкою,
Тож благаю: лише збережіть!
* * *
Чому вітер мене зупинив?
І Його величність...Вітер.
Шалений і лагідний.
Дикий і легкий.
Такий, як я.
А зупиняє, бо...сам гуляє.
Мені не можна...
я - кохаю...
Чому сонце так пече
спалює до тла
усе навколо?
А мені не дозволяє?
Сонце сідає, а я не можу,
бо...кохаю.
Чому зорі такі мовчазні?
А мені мовчати
забороняють...
Зорі згасають, а я не можу,
бо...кохаю.
Чому річка ніколи не
зупиняється?
А мене спиняє...
Вона - тікає,
а мені не можна,
бо я - кохаю...
Лише ти мені все дозволяєш,
коли я з тобою поруч.
Гуляти ... з тобою.
Горіти ... з тобою.
Згасати з тобою.
Т кати ... з тобою.
Удвох...З тобою...
мені можна.
Ти дозволяєш, бо сам ...
кохаєш.
* * *
Дві не
половини пов'язані
великої любові відвертістю
відокремлює відчуття
відчай провини
вони вже тривожить
вільні душу
Вмить все
вмерло
З'явилась ненависть...
Прошу Вас, шановні, відвідувачі сайту, лишити коментар до віршів Катерини, а я її повідомлю по е.пошті про створення сторінки, і, звичайно, про Ваші коментарі.
| 
та
у Вас 
0
