Настане мить, коли калюж незгасних
не поцілує Сонце в денний час,
моря і сни співатимуть прекрасно,
але для них, либонь, а не для нас.
Химерний сон зупинить нам світанок,
мости і гори кликатимуть вниз,
вогнем згорить дитинство; перший ранок
зійдеться із останнім, як колись.
Але грайлива синь очей блакитних
надієтворна, лагідне вікно
тепла і серць, але небес привітних
мрійлива даль...Міжзоряне зерно
їм подарує сонце волі й долі,
покотиться, незвідане ніким,
я ж полишаю...Знітився до болю.
Але грайлива синь...Один лиш дим.
| 
у Вас 
0
Ви пробуджуєте в мене знову бажання писати, якого в мене уже довго не було 
дякую Вам, Василю)
