ЛЮБОВ В ГОНІ СУЄТИ

ЛЮБОВ В ГОНІ СУЄТИ

Марно сумував я за тобою

Ось так дарма шукав твої світи.

Любов моя вкрилася імлою,

Бо тупо б’ється в гоні суєти.

Може десь і водяться герої

І в сяйві сонця ходять по землі.

Я не маю смілості такої,

Тому і битись з ними не мені.

І слова мої для тебе кволі,

Нездатні навіть на якусь обмов,

Почуттю вони неначе хворі,

В душі чекають на твою покров.

Шкода що душа лише зітхає ,

Говорить з тобою, ще не вміє,

Плаче тихо, болісно страждає,

Бо любов таку не розуміє.

Як тебе принадити не знаю,

Яку зізнань для тебе підкорить,

Слова на спіх до душі складаю,

Та тільки хто їх буде говорить.