Збагни писань, буде віра й слава

ЗБАГНИ ПИСАНЬ, БУДЕ ВІРА Й СЛАВА

Не просто наша віра визріває,

Що щастя в зорях зріє пелюстками,

Передчуття в душі нарешті знає,

Що його цвітінь котиться ланами.

Край пригнічений, розорений скреса,

Стали знову панувать його права,

Звідусіль з безмеж збігається краса,

Бо земля згадала суть свого єства.

Ми до світла повернулись, всі в красі,

Привітались, об’єднались в течію,

Мудрості й потузі присягнулись всі

І почали їм сіянь являть свою.

Слухай пильно і уважно крик душі,

Що же там казка, правда чи уява,

Біль у неї й розпач наша на межі,

Тож збагни писань, буде віра й слава.