ТУГА

На подіумі осені –
Дерев відверті пози.
У стані почуттів –
Значні метаморфози.
І журавлиний реквієм
Над храмом білих стін.
Для чого ти питаєш,
За ким цей дзвонить дзвін?
Чому ти знов гадаєш,
За ким спішать птахи,
Коли їх в дальню подорож
Благословлять дахи.
Хіба не за тобою
Цей журавлиний клин,
Летить в країну спогадів?
Тож, не гадай, за ким.
І не відшукуй правди,
Коли почуєш дзвін…
Радій, що ти не знаєш,
За ким так тужить він.