ОХ ПЛАКАТЬ БУДУТЬ

ОХ ПЛАКАТЬ БУДУТЬ

Пішли у хід жахливі речі,

Які лише бруднять людину,

Верхів’я їх сіда на плечі,

І морить владно без упину.

Погонич той сірий як туман,

Шлях кладе з дикої відради,

Для очей замішує обман,

Лише для втіхи й клоунади.

Ті втіхи легкодухі зблуди,

Злу і люті вистеляють путь,

Які за спротив б’ють у груди

Та ще й болі чути не дають.

Річ брудна мітить всіх і судить,

Косим зором дивиться назад.

Лячно скиглить у тиші блудить,

Ох, єднань зруйнує мій фасад.

Верхи гнилі сидять і нудять,

В кут забились міченим гуртком,

Будуть плакать, ох плакать будуть,

Коли юрби підуть з молотком.