ЛЮБОВ ДУШЕВНА ЯК НОВА

ЛЮБОВ ДУШЕВНА ЯК НОВА

Любов так довго володіє мною,

У марені своєму в маячні,

До неї зву, душею я слабкою,

Речі дивні, жахливі і сумні.

Вона і досі в силі невгамовній,

Мою зітхань змушує летіти,

Щоб рятунок мій на горі умовній,

Став любов гукати і просити.

Бо лиш від неї линуть всі бажання,

Крізь хмаринку з’являються дива,

В одне зливаються усі зітхання,

Любов стає душевна як нова.

Народжена для чару і розмаю,

Живе підживить, все що полюбив,

Вона обличчям ангельським засяє,

Щоб  речі марні більше не будив.