РАДІСТЬ
РАДІСТЬ
Радість! хіба ти вмієш говорити?, Хіба, та цього не може бути, І смуту ти умієш підкорити, Біль, печалі, ще й усякі скрути.
Радість! ми про тебе мріємо в журбі, І до тебе линино думками, Наша посмішка, вже гріється в тобі, Щира зі своїми промінцями.
Радість! згори іде у цю хвилину, Й ми до неї кинулися разом, Тепер незвично й дивно в Україні, Всі радіти будем за наказом.
Додав: Davudenko (05.08.2012)
| Автор: © Давиденко Іван
Розміщено на сторінці : Давиденко Іван
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1830 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА