Не торгуюся ні з ким, за любу оплату, Все віддам, швидко розрахуюся з тобою, Покажи мені село, покажи ту хату, Де б сяла усмішка з дитячою сльозою.
Все в біді, закрившись парасолькою грози, Ніхто із нас, село оте не перепише, У якому радість, піднімалася з низин І цілувала квіт, своїх вишневих вишень.
Сміх зникає, як свідок нашого дитинства, Під оплески свавілля і дикої злоби, Яка згори, село стриже і в пекло тисне, Його коріння, без квіту плоду і води.
Стою сумний з небес блакиттю оповитий, Орда страхів, село зітерла без напруги. Садів нема, бур’ян росте, хати розбиті, Земля хворіє, без людей, сапи і плуга.
Не торгуюся ні з ким, за любу оплату, Все віддам, швидко розрахуюся з тобою, Верни мені село і сміх верни у хату, Щоб сяла усмішка з дитячою сльозою.
п. Іване, спробуйте висловлювати свої думки не тільки в поетичній формі, бо чомусь мені здається, що прозою, нехай не завжди, але часом, вам це буде робити зручніше... Не ображайтеся, адже раджу так робити не завжди, а лише час від часу...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
