ШОБ НЕНЬКА ЗНОВУ КВІТИ ОДЯГЛА

ЩОБ НЕНЬКА ЗНОВУ КВІТИ ОДЯГЛА

Навала вітрюганів в бродах літа,

Котрі женуть для певної мети.

Ламають затишок калини квіти,

Ламають далі, мрії і мости.

Низеньке сонце на відстані руки,

Що запрошує на ніч казкову.

Яку імлиста тьма гоне на хмарки.

Котра хоче потемніння знову.

Медові квіти яблуня вдягає,

Зібрались роси сяючі в траві,

Веселка в них переблиском сіяє,

Котра не буде думи в голові.

Вітчизна люба, обрій понад гаєм,

Дорога наче глянцева дуга.

Нехай безкрає повниться вражає,

Щоб ненька знову квіти одягла.