люба Роксоланочко, образ "карих троянд" колись підказав мені син... років 5-6 йому було, і я щось про блакитні очі йому сказала жартома -- ну, що всім хлопчикам і хлопцям блакитноокі дівчатка подобаються (там у нього в садочку перша "наречена" була -- Ладою звали її... таке миле дитя та Лада -- на білу лебідку схожа мені була... така плавність в тій дитині жила... така якась природна лагідна легкість...) от щось я там про блакитні очі синові і сказала жартома... він серйозно на те задумався і за хвилину відповів: "...нєа... карі троянди...", тобто, що йому карі очі подобаються... ну, не дивно, у мене очі карі... а хто може бути кращим за маму на такий вік?.. мене вразили синові слова... а були карі очі, особливі, в які задивлялася я тоді "з головою"... от я написала такого вірша... ми -- вміємо не тільки бачити, а й чути... дякую тобі за все, і за слова твої до вірша цього могО...
...у мене теж карі, але все одно не підійшли... правда, давні то пісні вже... розплелось... розсипалось, розпалось... дякую Вам за позитив, пані Мурашко...
очей ТИХ, люба Людмилонько, уже й у світі цьому не є... так думаю... так знаю... уже ті карі троянди з Вічності до мене зоріють... ще у віршеві цьому, і у серці моєму сумному живуть... нетлінно... дякую Вам за ілюзію... і за візит...
Ой, ви очі, троянди карі, Я нікому про вас а-ні-жЕ!-прекрасна таємниця Ваша! Надзвичайно ніжна і трепетна лірика.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
дуже своєрідно і душевно...
Філософський вірш, водночас, сердечно і ніжно. 
