В розділі матеріялів: 979 Показано матеріялів: 261-280
Сторінки: « 1 2 ... 12 13 14 15 16 ... 48 49 »
В Україні біда. Українців НЕМА! Линуть роки, а край у руїні. Влада в чужих руках Знов породжує страх. Ось нещастя, яке в Україні.
В Україні біда. Українців НЕМА! Линуть роки, а край у руїні. Влада в чужих руках Знов породжує страх. Ось нещастя, яке в Україні.
Пане президенте, Правди п’яні. По яке лихо обіцяли Поборювати брехні знані Прецінь ви не є регіоналом.
Дивлюся До заду За спину Невидиме бачу Не плачу І не сміюся І не боюся Тих слів гарячих Про любов Висказаних тоді Через молодість
Не молився, як гожа дитина.
Не молився, коли підоспів…
Глянь, не люба йому Україна,
Як молитва, як мова, як спів.
Все через клятих москалів. Взяли нам Крим. Хочуть Донбас. Влада несе брехливий спів. Вона для себе, не для нас...
Думок кошик В серці ношу, Душею читаю, Бога прошу Не о гроші, Хоч і тих не маю.
Нічка темна була Соловей не співав І тебе не було там, кохана. У цю ніч я не спав Мріяв, думав, кохав... Вірив, що ти прийдеш, мов той ранок.
Знаймо про це Моє слово на думку, висловлену на фейсбуці, щоб у Львові на місце пам’ятника Кульчицькому, поставити пам’ятних польському королю Собєському
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
Дата: 19.02.2016
ланцюг років роки це гілля дерева життя де день листком співучої весни теплом любові породжує сини продовжуючи наше майбуття
Поезія це спів розлитий. Поміж рядками думки скриті Пливуть посіяні поетом.
Тоді струмок з камінчиками грався. Так, я це бачив стоячи на місточку. Той промінь сонця, що в воді купався... Тоді задумав про татову сорочку... Тих думок скритих все життя тримався. Тепер, коли вже роки дозрівають, Той потік сниться. І форелі в ньому Там у каміннях так любо гуляють... Те все мов янгол, що веде до дому Там, над Сян рідний. А дому немає. 28.01.2016р.
Настане Чудовий ранок Коли брат брата зрозуміє Погане Мов брудні рани Сонечко правди з нас обмиє Тоді то Народу діти Брехню відвічну геть відкинуть І світло Яке засвітить Огріє серце України Ми – СИЛА Ростуть нам крила І Правди Божі ідуть в хату Віджило Те що в могилах На ПРАВДУ ждало літ багато 27.01.2016р.
До Улюча, який над Сяном, Довго не верне такий ранок, До якого, так любо вертали батьки... Де весна говорила квітом, Де життям втішалися діти, Де плодами дарили поля і сади...
Я плачу словами Що вивчив від мами І тата Іду вулицями Де родилась драма В Карпатах
Треба про це говорити (тавтограма) Тиха молитва. Тихий спів Тим, у яких ще є потреба. Там бути, де любові зрив Торкається нашого неба.
Новий Рік за океаном. Там вже тішаться. Ми ні. Нам пождати ще, ще рано Закривати старі дні.
Завітали в Улюч рідний Бандити в мундурах. Руйнували нашу гідність. Така їх натура.
За Україну, За свою Ідуть, не гинуть У бою. Ідуть в Європу, Ідуть в Світ І несуть славу.
В Києві тихо. Сплять кияни. Дніпро сумний пливе, все ж гордий. Московський гріх знов має шану. Несе його чортівська орда.
"ТОП++ "
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...