Не кричу бо і так не почують

Ті яким добре було і є...

Осінній вечір заглядав

В кімнату шкільну в чужині

Ця осінь сум несла мені

Коли Вкраїну я згадав

 

)

Сян І

 

Мов князь руський пливе собі Сяне

Рідним землям завжди був й є пан

В сорокові роки

Нас прогнали брати

Роки пливуть й сумний тече Сян

19.01.2011р.

Свята. Свята...

Тепла хата.

Мама, тато...

Страв багато.

Незабуті Карпати

Земля батьків

Внукам надія

Своя вона

Синам мати

 

 

Незабуті Карпати

Земля батьків

Внукам надія

Своя вона

Синам мати

 

 

Трава росте,

Коли вона травою.

Рости не буде

Коли стане сіном. 

Хтось перлисту сльозу кине.

Коли ввійде в святість свят,

Хтось з колядкою полине,

Де сестра чи, може, брат...

Коли був маленьким, співали потоки.

Краєвид лемківський кланялися йому.

А церкви, смереки і гори високі

Дихнули все рідне в душу молоду.

 

Грає свіча

І на віче

Кличе всіх людей...

Рідне слово тишею співає,

Серенада осені - під вікном зими,

Дощ сльозиться, хату оминає,

Бо в порожній хаті нездійсненн сни.

Осінь нас кличе на куплети

Де тепла піч де скрипка грає...

мені приснилось

наше село...

 Літо вже за тепла тином

Спішить осінь вітром гнана

На гриби йдуть батько з сином

Вітає їх роса рання

 

Яка спить на лісів краях

А в ній сонце зір свій миє

На деревах листя грає

І оспівує надію

 

Осінь така як в нас в горах

Десь над Ропою чи Сяном

Ніч приходить дуже скоро

Сон заходить в хату й морить

Не хоче вставати ранок

Жде осінніх колисанок

08.09.2010р.

Не зупиняйся

Іди з Богом...