груші росли за комуни
і нині ростуть
слива вишня цвіли колись
і нині цвітуть
в гітари ті самі струни
вже сотні років
народе благаю молись
викинь з серця гнів
чужа мова в нашій хаті
в друзів родить сміх
своя по яке нам лихо
так творимо гріх
народу думки крилаті
чомусь не летять
хоч гуляє правди вихор
наші діти сплять
прецінь в нас є рідна матір
єдина своя
яку викидають діти
бо краща чужа
так ось мовкне наша святість
байдужість кипить
з чужим ідемо до світа
а своє болить
30.08.2010р.
| 
у Вас 
