Вже нема Думок таких Як колись Крилатих Вони Як діти весни Десь відійшли І сліду не стало Яке то значення Тим що кохали Суворість зими Коли На порозі життя Весна Сідає на словах І нове сіє А вони Блукають і тут і там Не нам Збагнути їх Лиш Бог їх зрозуміє Бо кожний наш осуд Це гріх А гріха Боятися треба Гріхи не загріють Тих що мріють Про небо Тому На одну хвилину Годиться Забути про зиму І зором сонце цілувати Хай весною світить Сестрі і брату Хай тішаться діти В своїй і в чужій хаті Всім Треба віддати Що їх Нехай це буде як гімн Навіть тоді Коли друзі Візьмуть тебе на сміх Відкинь гнів Люби Ворогів Бог полюбить тебе І подарує Що треба А перш за все Дасть тобі Небо Таке Яке воно є Чудове
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
