|
|
В категорії матеріалів: 969
Показано матеріалів: 81-100 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 7 ... 48 49 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Колись сиділи ми напроти
Степан пив чай я чорну каву
Обох єднав нас правди дотик
Як родилась наша держава
|
|
Шукав вас. Не знайшов.
Минав час... Лилась кров...
З за межі вітер дув.
Ворогів час забув...
|
|
Я не тікаю від надій.
Живу я тим, що буде.
Для своїх, завжди я є свій.
Як мене бачать люди?
|
|
Є серед нас мудрі люди.
Але є месії,
Які несуть в край наш бруди
І негідність сіють.
|
|
У життя ідеш нині не сам
Йдуть з тобою герої життя
Це батьки і село й рідний Сян
Стережи все це від забуття
|
|
Ніч сіла на землю, неначе ворона.
В хатах вогні грають, мов у вовка очі.
Рушник вишиваний, а під ним ікона...
І тиха молитва на сторінках ночі.
|
|
Молімося
Можна і треба нам молитись.
Молитись щиро й гідно нині.
Молитву вчує наш Спаситель
і дасть, що треба Україні.
|
|
Віри в Бога не міняю.
Що Він був, є, й буде – ЗНАЮ.
Лиш, чи годиться мені
Жити серед слів брехні?
Певно НІ!
|
|
За Україну знай стояли
Щоб волю для неї здобути
Ішли боролися вмирали
Про це нагадують нам Крути
|
|
Чужа земля тіло її накрила
Вона лежить з чужими в чужині
Їй молодій смерть підрізала крила
Лишивши сум усій нашій рідні
|
|
Його вбили
Бо мав крила
Між людьми літати
І мав силу
Нести милість
Від хати до хати
|
|
Тобі я весною
Засію героїв
|
|
В Україні подуріли?
Всі йдуть в президенти,
А москаль готовить сили
Серед конфідентів.
|
|
Старий Рік
Мов потік
Глянув на минуле
Одним взяв
Одним дав
Так є і так було
|
|
Друзі
Тікають від Москви.
А ти?
Ти чекаєш...
Ставай !
Свої надії і сни
Дай Україні.
НИНІ!!!
24.12.2018р.
|
|
І добре. Так треба.
Нам бути собою.
Бо в нас своє небо
І свої герої.
|
|
Край, де шану мають тролі,
Неспроможний стати з колін.
Брату любі наші болі,
Й коли бідні ми і голі.
|
|
Зима морозу й снігу словом
Заговорила наче мати.
|
|
Знаю хто я.
Хто ви – не знаю.
Ішов, іду струнко життям.
Топчу сміття,
Своїм співаю.
Мій спів не дорівнює вам.
|
|
Тато. Мої тато. Коли думаю про своє минуле, весь час налітають мене думки – слова висказані моїм татом з великою терпеливістю, з гідним пошани наголосом. Бувало, що наголос був накладений на цілі речення, не тільки слова. Це виглядало так. Коли тато хотіли підкреслити, що те, що вони у той момент говорять є дуже важне, їх голос набирав сили і звучав для всіх, яки його слухали гучністю того, що вони тоді переживали.
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
