В категорії матеріалів: 969 Показано матеріалів: 161-180
Сторінки: « 1 2 ... 7 8 9 10 11 ... 48 49 »
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Та чого ти в Україну? Там тебе не хочуть. Ти в себе твори руїну, Та будь паном ночі.
Молюся за маму За діда І тата
В нас діти Їм жити В своїй Україні Профітом Є квіти Й прапор жовто – синій Лиш драма У храмах Бо ми розколоті Роками Нам МАМУ Купали в болоті... 14.08.2017р.
Тут пригадалась мені одна сторінка з життя моєї сім’ї. Якщо ви не проти, я скажу вам про це. Був тисячу дев’ятсот шістдесятий рік. Це був дуже сумний рік не лиш для нашої сім’ї, а і усієї нашої родини. У тому ж році померла моя мама. Її було щойно сорок сім років.
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
Дата: 29.07.2017
Хтось любить Київ, а хтось Львів... Я люблю УСЮ Україну. Трембіту, й журавлиний спів Церкви, хрести і домовину...
Пам’яттю присів я в дитячих роках. Мов з книжки читаю минулого дні, Де мама і тато в словах і піснях Вертали думками на рідні землі.
Нині я знов відвідав Пана Степана Семенка у Старечому домі. Сьогодні він був дуже розмовний. Увійшов він пам’яттю у свої дитячі роки. Згадав рідне село в його улюбленій Волині. Згадав своїх батьків, а були ними Тетяна і Василь Браницькі. Батьки його були хліборобами. В них було чотири з половиною гектара землі. Я запитав його, коли і чому він, як Степан Браницький поміняв своє прізвище? Він сказав мені, що зробив це, коли заарештували його москалі.
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
Дата: 10.07.2017
Вона вже сімдесят років В житті терплячого народу. Викликує і біль, і гнів В людей, які п’ють її воду.
Вікно закрите. За вікном Танцюють хмари. Вітер грає... Життя моє спокійно триває, Бо ненаповнене гріхом.
А мені сниться, що в Одесу Спішу і своє слово несу.
Я є, ким є. Тим залишуся. Люблю своє І не боюся Ставити крок Ворожим діям. В моє вікно Лине надія. 18.06.2017р.
Якщо гідно жити то тільки Любов’ю У ній записана мудрість Ісуса Не годиться правди малювати кров’ю Бо кров для любові не рідна сестра
Так тихо між нами, неначе в могилах, В яких спочивають кості поколінь. Душі їх у небо на надійних крилах Вознеслись, щоб правди побачити тінь.
Я вірний своїм ідеалам Я вірний і Богу й родині Я вірний всім людям загалом Я вірний Ненці – Україні
Такі дива не дивують Тіні брехні будить ворог Та від століть атакує Так щоб принизити скоро
Туреччина. Тихенький травень. Тішить тепло. Тікають тіні... Те, що історію нашу кривавить Того тут не побачиш нині.
Ненароджені діти Не будуть молитись
Гріє весняно - літнє сонце. Турецьке море в хвилях спить. Тіло зігріте не терпить. Входить у життєве віконце.
Бува, згадаю свою внучку... Улюблену й весь час єдину. Спитав себе: – А що у сина?
сторінка: Загадки
| АВТОР ТВОРУ:
Василь Шляхтич
ОПУБЛІКУВАВ:
Szlachtycz
Дата: 19.05.2017
З молитвою в церкву спішить Гріхом наповнена родина. З ікон читає Бога – Сина, Який за їх гріхи терпить.
"ТОП++ "
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...