Порожні дитячі обличчя Порох присів на минулім Пісня неспівана кличе Послухайте якщо не чули
Порожні батьківські кімнати Пожовкло листя в городі При тину засмучена мати Питає чи діти в народі
Плаче сльозами надії Певно вони не голодні Повернуть і збудуться мрії Прапор жовто-синій народній Піднімуть хай височіє Під небом нашим Господнім 19.07.2018р.
Знов нас хочуть залякати.
Тебе, мене, сестру, брата
Кричачи весь час ворожим – Підкорись!
А ми НІ. Ми йдемо далі.
Воля в нас на п’єдесталі
І ГЕРОЇ, що у бій ішли колись.
Волимо не повертати там, де правда спить своя. Вічність взяла маму, тата, сестру, брата, дідуся... В бур’янах їхні могили, а дерев’яні хрести Від старості вже зігнили. Нових не поставив ти.
Та чому не в Україну? Там наші святині. Візьми доню, візьми сина. З ними, хоч би й нині Їдь молитись зі своїми в нашій рідній мові. Там вишивки і килими кличуть до любові.