Внучок з сином прибігають і питають Про Карпати, про церковцю, про село... Про все те я їм сьогодні тут співаю. Нехай знають, як нам там колись було.
Все те я колись почув від свого тата, Який нині вже на службі у святих. Говорив він про село, про наші хати... Село ворог змінив в порох. То був гріх!
Просив тато про усе це пам’ятати Й говорити всім на в круги, як було. Любі браття, нам все рідне зберігати. Вшити в пам’ять дороге наше майно.
До усіх вас, українців я влітаю Словом тата, та усіх чесних батьків: Не віддайте у непам’ять свого краю І в неволю наших старих ворогів!
Зберігаймо все, що наше, все що рідне. Свою віру православну й істинну. За цю пам’ять світ зготує нам всім гідність, Яка стерегти буде в майбутньому. u9/167
Я згідний з Вами, так треба жити. Правду нам класти на полотні, щоб наші внуки, правнуки, діти завжди ставали проти брехні... З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
З Богом іду через життя, а пережив я досить років... В рідному бачу своє Я. З рідного беру я уроки... З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
