В категорії матеріалів: 969 Показано матеріалів: 81-100
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 7 ... 48 49 »
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Колись сиділи ми напроти Степан пив чай я чорну каву Обох єднав нас правди дотик Як родилась наша держава
Шукав вас. Не знайшов. Минав час... Лилась кров... З за межі вітер дув. Ворогів час забув...
Я не тікаю від надій. Живу я тим, що буде. Для своїх, завжди я є свій. Як мене бачать люди?
Є серед нас мудрі люди. Але є месії, Які несуть в край наш бруди І негідність сіють.
У життя ідеш нині не сам Йдуть з тобою герої життя Це батьки і село й рідний Сян Стережи все це від забуття
Ніч сіла на землю, неначе ворона. В хатах вогні грають, мов у вовка очі. Рушник вишиваний, а під ним ікона... І тиха молитва на сторінках ночі.
Молімося Можна і треба нам молитись. Молитись щиро й гідно нині. Молитву вчує наш Спаситель і дасть, що треба Україні.
Віри в Бога не міняю. Що Він був, є, й буде – ЗНАЮ. Лиш, чи годиться мені Жити серед слів брехні? Певно НІ!
За Україну знай стояли Щоб волю для неї здобути Ішли боролися вмирали Про це нагадують нам Крути
Чужа земля тіло її накрила Вона лежить з чужими в чужині Їй молодій смерть підрізала крила Лишивши сум усій нашій рідні
Його вбили Бо мав крила Між людьми літати І мав силу Нести милість Від хати до хати
Тобі я весною Засію героїв
В Україні подуріли? Всі йдуть в президенти, А москаль готовить сили Серед конфідентів.
Старий Рік Мов потік Глянув на минуле Одним взяв Одним дав Так є і так було
Друзі Тікають від Москви. А ти? Ти чекаєш... Ставай ! Свої надії і сни Дай Україні. НИНІ!!! 24.12.2018р.
І добре. Так треба. Нам бути собою. Бо в нас своє небо І свої герої.
Край, де шану мають тролі, Неспроможний стати з колін. Брату любі наші болі, Й коли бідні ми і голі.
Зима морозу й снігу словом Заговорила наче мати.
Знаю хто я. Хто ви – не знаю. Ішов, іду струнко життям. Топчу сміття, Своїм співаю. Мій спів не дорівнює вам.
Тато. Мої тато. Коли думаю про своє минуле, весь час налітають мене думки – слова висказані моїм татом з великою терпеливістю, з гідним пошани наголосом. Бувало, що наголос був накладений на цілі речення, не тільки слова. Це виглядало так. Коли тато хотіли підкреслити, що те, що вони у той момент говорять є дуже важне, їх голос набирав сили і звучав для всіх, яки його слухали гучністю того, що вони тоді переживали.
"ТОП++ "
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...