Опівніч. Немов зупинився час. І серце трохи сповільнило темп… Осінній подих так швидко погас.. Опали останні пелюстки хризантем..
Змішалось минуле з майбутнім, Зірки кришталево наповнили очі, Наповнилось тіло бажанням могутнім, - В коханні тонути щодня, щоночі…
Раптово схотілось до когось в обійми, Відчути тепло рук, очей, дотику… Хто-небудь, забери мене, з осені вийми, Це вилікує мене, як доза екзотики .
На годиннику – ніч, на термометрі – мінус, Хочу випити чаю, або щось міцніше… Хтось кохає, хтось плаче, у когось вірус, А мені з першим снігом стало тепліше…!
Вас щось не було ... не було ... а тут відразу скільки творчості... Так до осені вам ще рано , хочеться в молодості побільше весни , і все життя в очікуванні якогось чуда ... Працюйте шукайте , у вас ще все попереду , головне - у вас є бажання і молодість прямо рветься у світ принести добро !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
