|
|
В категорії матеріалів: 206
Показано матеріалів: 101-120 |
Сторінки: « 1 2 ... 4 5 6 7 8 ... 10 11 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
|
Він, як вірний пес, охороняє свого Хазяїна від усього, що видається йому загрозливим. Коли хтось посміє глянути НЕ ТАК на Господаря, одразу десь обік себе чує злісне собаче гарчання. Коли ж має місце НЕ ТЕ слово, недобромовець топиться у скаженому гавкоті. А, якщо хтось наважиться перечити...
|
Запікається рев на душі,
Серце ранить покусана щирість -
На війну розійшлися лівші,
Тільки праві лишилися в мирі...
|
 |
Не відпускай мене в самотню заметіль,
Нехай і літню - що мені до літа?
Достиглі яблука припали до землі,
А яблуня зосталася роздіта.
|
|
 |
Тікай від нього, біла янголице!
Тікай, не вибираючи доріг.
Хай небо допоможе блідолице
пройти повз ніч і проз колючу глицю,
а потім відпокутувати гріх...
|
|
|
 |
Пече мені скалічена стерня,
Коріння жовте вириває спокій.
Чому без болю не буває й дня?
Чому без жалю не пройде ні кроку?
|
|
 |
А хочеться бути маленькою,
Захоплюватись невідомістю,
І світло черпаючи жменькою,
З омріями злитися повністю.
|
|
***
щодня розлючений мізерний карлик
видзьобує великого сліди
з ледь видимої стежечки своєї...
|
 |
Я зречуся останнього бою
І піду там, де соняхи світять,
Щоб нарешті побути собою,
Пригадати слова Заповітні.
|
|
 |
Розцвіли каштани...
Сонце полум*яне
Ласо шугонуло у крутіж суцвіть.
Піниться, шумує,
Променем цілує
Кожну найдрібнішу вінценосну віть!
|
|
Коли згорає ґніт десь глибоко в тобі,
Коли на пальцях віск липчавіє до болю,
Здаватися не варто, не варто, далебі,
Ставати на догоду для когось не собою...
|
|
 |
Воістину, нині важко бути чабаном!
Бо в кожній отарі замість овець - вовки.
Вже інколи й без овечої одежини.
Навчилися збиратись докупи так,
аби легше було полювати на нехижу дичину.
|
|
 |
Відраховую кроки назад,
Вивертаючи вічність назовні
В небі цім, наче каменепад,
Між людей цих, як здурених зомбі...
|
|
 |
Хай дощ і сніг, хай хуга й блискавки,
А пагін юний не здається смуті -
Вже бавляться у піжмурки листки
І цвіт усюди, наче білі путті*.
|
|
 |
Дорогі друзі!
Щиро запрошую Вас на презентацію моєї другої поетичної збірки "Полинова ріка"...
|
|
 |
Бути вільною від брехні,
Підлабузництва і несправжньості.
Не горіти у тім огні,
Що розводять у межах даності...
|
|
насправді... ми й насправді загубилися
відбилися від зграї маловірної
де храми постають як Божі вилиці
над вічно ненасиченими прірвами
|
 |
А все одно... А все одно весна
Уже снує свої святочні шати!
Он вишня пуп'яниться коло хати,
Он проліски гарцюють край села…
|
|
 |
Ярина стояла коло вікна, вдивлялася у снігові пелерини, ніби у якусь свою білу невідомість, але таку світлу і чисту, як цей різдвяний сніг. Слухала близькі і далекі голоси колядників і сама собі під ніс підмугикувала. Ох з яким запалом побігла б зараз колядувати, та бодай би до перших сусідів! Але останні строки вагітності вимагали особливої обережності...
|
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Леся ГЕНИК
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
LesyaGenyk
|
Дата: 20.03.2015
|
|
Синій смуток очей твоїх,
Наче моря безмовні далі,
Захлинаються кораблі
У безпам*ятній пасторалі.
|
|
 |
А мені сьогодні невесняно...
Сонце лізе, мов рудий павук,
По стіні, що хилиться безрадно
Над проваллям несусвітніх мук...
|
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
