|
|
В категорії матеріалів: 206
Показано матеріалів: 121-140 |
Сторінки: « 1 2 ... 5 6 7 8 9 10 11 » |
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
 |
Ти просто вертайся живим
До рідного отчого дому!
Нехай вбереже херувим
Твій пост од пекельного грому...
|
|
 |
...Чомусь малій Асі завжди було шкода мешканців тієї «старенької стаєньки». Ввижалася вона дитині якоюсь дуже дрібною серед глибоких снігів – адже зима, адже поле, а стаєнька невеличка, загублена у безмежжі січневих хуртовин. Думала собі, що важко велося мешканцям того невеличкого обійстя: «А, якщо у них нема коней та саней? А, якщо вони бідні, і не мають статку, аби купити собі теплий одяг чи добротне взуття? А їсти – то ж треба щось їсти! Бо, гляди, поля – розлогі і геть заметені снігами»...
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Леся ГЕНИК
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
LesyaGenyk
|
Дата: 06.02.2015
|
|
 |
Ти думаєш, мені не страшно тут?
Ти думаєш: відважний, не боюся!
А я, бува, згадаю про матусю,
Коли скажені "Гради" заревуть...
|
|
 |
... Великі солоні краплі падали у немедову Парасчину кутю – не додала меду, бо хотіла, аби гірко їй було і на смак, аби несолодко. Досипала би ще перцю до тої куті, аби в горлі пекло адським вогнем, так, як пече на серці – може би перепекло, може би тілесна мука заглушила душевну і хоч на мить стало легше...
|
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Леся ГЕНИК
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
LesyaGenyk
|
Дата: 24.01.2015
|
|
 |
Які ж великі зорі! Яке безмежне горе...
Півміста на колінах розпачливо стоїть!
Запались вишні гори. Зчорніло Чорне море.
Усохли буйні крони верховіть...
|
|
 |
...Я вдам, що не знаю болю, благатиму лиш у Бога,
Аби допоміг не впасти і витримати усе.
|
|
 |
... Анна відчувала наперед щось недобре. Вже з початку тижня було якесь мульке і нав’язливе відчуття чогось не надто приємного. Відганяла те передчуття від себе, але не могла ніяк відігнати. Тепер же бачила, що дарма не прислухалась до своєї інтуїції (а вона, до слова, у Анни завжди була добре розвиненою). Але що б то могло змінити?
|
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Леся Геник
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
LesyaGenyk
|
Дата: 15.01.2015
|
|
 |
Він завтра народиться знову.
А ми
готові чи ні до оновлень
цієї важкої, сумної зими,
залитої ріками крові?
|
|
 |
Минеться все, забудеться, зітреться,
Усядеться розбурхана піна.
Та не вернути чистоту до серця,
Котре торкнулося гидкого дна...
|
|
 |
Ганьби мене, тавруй мене за правду!
І милуй... потураннями брехні...
Хтось випустить у серце канонаду -
Хтось вирішить не бачити її...
|
|
 |
Як сирени голосно плачуть!
Як невтішно мами ридають...
Янгол темний збісився наче,
Пожираючи світло з Раю.
І не видно кінця і краю...
І нема ні кінця, ні краю!
|
|
 |
Ой сіяла чорнобривці мати коло хати...
Чи гадала Україна, що ме воювати?!
Та полола мати грядку, щиро дозирала...
Не відала Неня того, що вража навала...
|
|
 |
Господи, дай мені сили мовчки терпіти незгоди,
Не нарікати на долю, не голосити дарма.
Ласка Твоя, що є небо, сонце, і річка, і броди,
Воля Твоя, що приходить літо туди і зима...
|
|
 |
Це не люди, і навіть не звірі -
Звірі звірства такого не вчинюють...
Загоряються новосузір*я
Там, де рідні від горя причинніють...
|
|
 |
...у неї душа осіння
і скільки б не мліло сонце
на вікнах - важкі гардини
невисвітлених думок...
|
|
 |
Є люди - квіти, люди - бур'яни,
Є люди - велети захмарні, люди - хащі...
|
|
 |
Шукаю забуття у літній ночі,
У хвилях неба...
В зоряних вітрів
Благаю помочі...
|
|
 |
В моїй душі - печаль, і більш нічого. Безмежне море сірості, і все...
|
|
Недопите небо вилилось у прірву.
Ґалка болю - сонце, вигоріле вщент.
Скаженіє пімста, перетнувши міру:
Квітували маки - вгинули за мент...
|
"ТОП++"
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
