Ти думаєш, мені не страшно тут?
Ти думаєш: відважний, не боюся!
А я, бува, згадаю про матусю,
Коли скажені "Гради" заревуть
Над головою змореного літа -
І так захочеться тікати, бігти,
Не озираючись, туди, назад,
Де рідний дім, а не скажений "Град"!
Невже гадаєш так: що я не хочу
Удома просинатися собі,
Погожій посміхаючись добі,
Коханій задивлятися ув очі,
Хмеліючи медами почуттів,
Щасливе сонце зріти на путі...
Усе б віддав, аби лишень... не вмерти!
Сльозу з очей коханої утерти...
Не думай, що не корчаться в мені
Страхи ніколи не узріти сина!
Не гладити голівоньку і днину
Нову йому не звити в новодні.
Не простелити путівець у даль,
Де добра доля, успіх, а не жаль
За батьком, що упав на полі бою...
О, як я думкою терзаюсь тою!
О, як боюсь! До крику... Не гадай,
Що я не знаю страху тут, в окопах,
Що лиш відвага селиться в "укропах",
І змога боронити рідний край!
Це так, це - перше! То ж моя земля!
Життя віддам за неї радо я!
Але буває страшно без межі,
Коли регоче "Град" і десь в душі
Зрадлива думка болем защемить:
Що можу впасти намертво за мить...
(23.10.14)
Вражена! Образно, насичено, болісно! Кому треба поле борні? Хто виграє в цьому двобої? Хіба що гарматні набої, Що б’ють по Землі без броні. Браво!!!))))
Я так часто думаю про наших хлопців які там, на передовій... Усе намагаюся відчути їхні думки, почуття... Мені не вдається. А Вам вдалося це зробити глибоко, щиро, душевно!
Дійсно, позбутися страху, згідно науки, може лише той, кому зроблять операцію на мозку. І кажуть, що страх може переважити лише інший страх. Цей страх, страх впустити ворога в свій дім, аби він нищив тебе вже у твоїй хаті, аби знущався з твоїх рідних, з твоєї мови, свободи, з твоїх життя й долі, ми можемо називати його патріотизмом, любовю до Вітчизни, та як завгодно, але цей страх у багатьох переважає страх бути вбитим за свій народ, свою землю й майбутнє своїх дітей.
Мені так видається, що ми зараз усі перебуваємо під владою цього всюдисущого, різноеманаційного страху, який живиться одним пекельним джерелом. І поки існує те джерело, доти й страх буде простягати свої липкі щупальці до наших сердець...
Ваші вірші, це просто душа народу! Читаєш, а серце болить за нашу страждальну Україну і за вояків, які готові віддати за неї своє життя! Неперевершені слова, Лесінько! Дякую.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
