 |
***
Минеться все, забудеться, зітреться,
Усядеться розбурхана піна.
Та не вернути чистоту до серця,
Котре торкнулося гидкого дна.
Життя іде, то ж темна слава, звісно,
Також, колись ослабнувши, впаде.
Лиш пам'ять все шипітиме зловісно
І штрикатиме в спину де-не-де.
Розтануть силуети у провулках
Змізернених по суті пліткувань.
Та вічно вже фальшивитимуть звуки,
Нещиро геть вітатиметься длань...
І вже, мабуть, ніколи тої сили
Не набере покривджена душа,
Щоб довести: ніколи не годила
Брехнею світові, а в храм ішла.
Та що жага душі комусь... Намарне.
Сей світ живе законом не святих...
Велике зло лишається безкарним,
То ж топчуться зазвичай по малих!
(26.09.14)
|
та
у Вас 
0
