***
Минеться все, забудеться, зітреться,
Усядеться розбурхана піна.
Та не вернути чистоту до серця,
Котре торкнулося гидкого дна.
Життя іде, то ж темна слава, звісно,
Також, колись ослабнувши, впаде.
Лиш пам'ять все шипітиме зловісно
І штрикатиме в спину де-не-де.
Розтануть силуети у провулках
Змізернених по суті пліткувань.
Та вічно вже фальшивитимуть звуки,
Нещиро геть вітатиметься длань...
І вже, мабуть, ніколи тої сили
Не набере покривджена душа,
Щоб довести: ніколи не годила
Брехнею світові, а в храм ішла.
Та що жага душі комусь... Намарне.
Сей світ живе законом не святих...
Велике зло лишається безкарним,
То ж топчуться зазвичай по малих!
(26.09.14)
"Сей світ живе законом не святих..." - чиста правда. "Велике зло лишається безкарним," З цим, дозвольте, не погодитись, бо ніяке зло ніколи безкарним не залишається, просто не прийшов ще той час... Гарні життєві роздуми.
Звичайно, зло як таке, завжди карається - суголосо і відповідно з його мірою.... Але є одне "але" якогось недовгого часу, в рамках якого відбуваються певні дії. І, так, як закони в рамках цього часу пишуться не для всіх, так і з покаранням зла, за цими ж т. зв. законами, відбувається неспівмірно.
Тільки про це хотіла вимовити.
Щиро дякую з уважне прочитання і заохочення до роздуму!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
