Межа проходить
через твоє серце.
Тонкою 
скрипучою жилкою.
Зависаєш у повітрі
пораненою птахою...

Сльози мої - кропива. Жалять і серце, й очі.
Знову молю прощення. Тихо вмирає день.
Ще поверну із сонцем. Тільки опісля ночі.
Ще поверну з піснями. Доти - пробач мене...

А хтось копає знову чорні ями,
втирає піт з немудрого чола:
не відає того, що сими днями
йому летіти в яму ту сторчма...

Комусь - торти, комусь - несвіжі крихти.
Комусь весілля, а комусь - біда...
Дитя у когось мерзне розповите,
А в іншого зростає вереда...

Коли ти несподівано стаєш квіткою
і тебе запрошує до танцю вітер -
летиш, підтримувана його легкою рукою,
над полями, 
над пахучими травами,
майже під хмарами...

Його усмішка не пасує цьому місту.
Бо вона - занадто американська,
а місто - занадто галицьке...

***
Коли будеш говорити, 
що хтось такий солодкий, 
аж нудкий,
подумай, який смак маєш ти...

Повірити б на крапельку сильніше,
вдивлятись не у скверну темноту,
чіплятись не за гаки й не за ніші,
і не за страх, і не́ за німоту...

***
Невідплакана, невідмолена,
Вже у небі, аж поза хмарами,
Де безсилі гноїти морами
І пекельними чорнокарами.
Недосяжна рукам розпущеним,
За дверима священно-білими,
Бо до Бога уже допущена,
Бо поселена межи вірними...

Заплутане розплутати незмога...
Слова - не лезо,
тиша - не ножі....
І все тобі ні в чім і ні до чого
У тьмянім полиску холодної іржі...

Проз тінь безсилля -
вістрям золотим.
І мус мовчати,
бо інакше - страта.
Притримуєш напівзотлілі врата,
А я вже не збанована за тим...

Барвистий ліс і паморозь ранкова,
Цілунок сонця і незрима тінь...
А ще сі очі неба волошкові -
Всміхаються, радіючи обнові,
У кольорі янтарно-золотім...

Ідеш на прю...
Система непорушно
Стоїть на відгодованих слонах.
Паює лоти щирий сатана,
В кишені запихаючи подушне...

Ми боїмося
сильніших
владніших
безчесних
безсовісних
непорядних
Ми боїмося
тіней
потороч...

чекаю дива спрагло кожний день,
у кожду шпарку зазираю вперто -
а там хурделиця регоче і мете
небілу яву спузи, 
наче вето 
на білий сніг...

Святий Миколаю,
я нині благаю 
опіки твоєї
країні моїй,
невинна страждає...
з ворожого краю
збрелися душмани
і топчуть її....

Якщо ти пташка - не лякайся неба.
Якщо людина - не цурайся діл,
Не піддавайся лесному "не треба",
Не підкоряйся хибному "навпіл".