І ти не згадаєш камінних богів...
І ти не згадаєш камінних богів,
Що вийшли дивитись на пишне застілля.
Ти осторонь зважений, певний сидів,
Колодязь гримів, бо ж був горлом подвір’я.
Камінні боги зі скульптурами скринь
Давали дарунки, і кожному гостю.
Тобі ні каблучка, ні голос, ні син,
Ні дерево в сад не прийшлося.
І горло боліло колодязеві.
Холодна вода хлюпотіла нечемно.
Камінні боги по слухняній траві
Твою повели наречену.
Додав: gloriasanctum (25.04.2014)
| Автор: © Олеся Лященко
Розміщено на сторінці : Лященко Олеся
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1698 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА