Дуже гарно, делікатно. Особливо мені сподобалися ці рядки: "Що це? Краплинки роси? Ні! Це Мої дві сльози." Почула сьогодні ціни на квіти, то і не дивно, що підсніжники плачуть. прошу вибачення.
До такого кінця приводить людей повне нерозуміння. Прочитаний твір це підтверджує. Вона не знала чого хоче, а йому потрібне було кохання. Як на мене, то обом потрібна була допомога фахівця.
Пару слів, але заставляють думку працювати, і коли думки набігають одна на другу то народжується щось значне. Цю останню фразу"батьки хай сіють-жнуть сини", я відчула, як багато передається, перетікає, успадковується від батька до сина. Є чому повчитися.
Так, ми м'ягкі та терпеливі, особливо в рік кролика, але кожний терпець має кінець, а по поводу слова, то не погоджуся. Слово велика зброя. Словом можна вилікувати, але й можна вбити.
Дякую всім хто відізвався на вірш. Сашко ти питаєш:"для чого?" Для того, щоб молоде покоління задумалось, хто ми і де. Дякую пане Василю, за побажання. Подібні вірші пишу з початку помаранчевих подій і тема не вичерпується.