Ловелас, Дон Жуан, гульвіса, бабій... Це ж усім відомо!
Яка дурепа ще йому вірить?
А потім сльози ллють, влаштовують сцени ревнощів. Але ж і красень...
Та що мені до того.
Як і до його оманливого красномовства... Поглядом голубить. Хтивим, безсовісним поглядом...
Марні зусилля, друже. І руки у нього сильні. Уявляю...
Лізе ж всіляка маячня в голову!.. Звідки ж така туга на дні того погляду?
Мабуть, і не зустрічав ще справжнього кохання... Вішаються самі на шию. Хіба ж такі йому потрібні? ... Може, я і є та єдина?..
| 
у Вас 
0
