Обличчя ті самі тільки маски в них різні Вже немає оранжу чи біло-блакитних Кольори помінялись із "темніших" на "світлі" Але суть не змінилась, старе в новому видно.
Мабуть ніхто .. А може діло у вірші. Зміст глибокий, можна трактувати по-різному... Вимушена самотність як твердиня зазисту від ослаблого сухого, темного, холодного світу... Але читається і сприймається важко. Можливо краще спробувати класичну римовану форму для таких думок?
Вибачте, пишу з телефону, інтернет слабкий, натиснув два рази кнопку "додати коментар" бо думав що пропадуть слова а тут вийшло 2 однакових коментарі... Успіхів!
Мудро... Сумно що це правда Світ простий, наівний та байдужий Було і буде ось так завжди Сховоймось в мікросвіті любий друже... Адже ми творці своеі реальності?
Дякую, пане Іване, за щире звернення! Я теж думаю, що сайт потрібно розвивати, вдосконалювати якось заохочувати... Я всіляко намагаюсь підтримати коментування та спілкування на сайті проте не завжди виходить, не завжди розуміють, багатюо ображаються. Я знаю поетів що покинули цей сайт по причині застояності, дехто не хоче писати твори для вузького кола поетів, адже я думаю кожен користувач цього сайту в тій чи іншій мірі відчуває себе Поетом... І в цьому наша біда. Кожен склавши якийсь ьвір хоче бути почутим і забуває про інших Щось типу - бачу ціль не бачу перешкод. А перешкоди полягають у бажанні розвитку і допомозі іншим. У нас багато політиків, лікарів, військових, поетів .. але в глибині душі вони не заслуговують цього звання. Ну навіщо вижимати із себе те, чого немає... Пригадав фрагмент роману "Майстер і Маргарита" коли запитали в "поета" - чи подобаються Йому його твори? Той відповів,що ні. Тоді сказали поету - не пиши більше. Все просто. Не треба щайматися тим чого не любиш. Звісно кажуть - немає героів від народження - вони народжуються в боях проте талант вчителя полягає у вмінні розгледіти талант в інших і якщо потрібно - допомогти розвинути цей талант.
Дякую пане Іван. Життя прожити не поле перейти. Я думаю, ми живемо, щоб самовдочконалюватись, щоб поглинати з життя уроки і щоб зрештою збагнути в чому сенс, що головне, а що другорядне...
Бажаю, щоб та схожа на твою Душа знайшла тебе і перевернула твій світ на краще. Важко, самотність вбиває Мріі, надіі, любов Де ж ти ріднесенький крає? Чом серце не грієш ти знов? Був тоді час безтурботний Зараз принишкла душа Чогось чекає - роботи? Ні, відчути потрібність сповна!