Обличчя ті самі тільки маски в них різні Вже немає оранжу чи біло-блакитних Кольори помінялись із "темніших" на "світлі" Але суть не змінилась, старе в новому видно.
Мабуть ніхто .. А може діло у вірші. Зміст глибокий, можна трактувати по-різному... Вимушена самотність як твердиня зазисту від ослаблого сухого, темного, холодного світу... Але читається і сприймається важко. Можливо краще спробувати класичну римовану форму для таких думок?
Вибачте, пишу з телефону, інтернет слабкий, натиснув два рази кнопку "додати коментар" бо думав що пропадуть слова а тут вийшло 2 однакових коментарі... Успіхів!
Мудро... Сумно що це правда Світ простий, наівний та байдужий Було і буде ось так завжди Сховоймось в мікросвіті любий друже... Адже ми творці своеі реальності?
Дякую, пане Іване, за щире звернення! Я теж думаю, що сайт потрібно розвивати, вдосконалювати якось заохочувати... Я всіляко намагаюсь підтримати коментування та спілкування на сайті проте не завжди виходить, не завжди розуміють, багатюо ображаються. Я знаю поетів що покинули цей сайт по причині застояності, дехто не хоче писати твори для вузького кола поетів, адже я думаю кожен користувач цього сайту в тій чи іншій мірі відчуває себе Поетом... І в цьому наша біда. Кожен склавши якийсь ьвір хоче бути почутим і забуває про інших Щось типу - бачу ціль не бачу перешкод. А перешкоди полягають у бажанні розвитку і допомозі іншим. У нас багато політиків, лікарів, військових, поетів .. але в глибині душі вони не заслуговують цього звання. Ну навіщо вижимати із себе те, чого немає... Пригадав фрагмент роману "Майстер і Маргарита" коли запитали в "поета" - чи подобаються Йому його твори? Той відповів,що ні. Тоді сказали поету - не пиши більше. Все просто. Не треба щайматися тим чого не любиш. Звісно кажуть - немає героів від народження - вони народжуються в боях проте талант вчителя полягає у вмінні розгледіти талант в інших і якщо потрібно - допомогти розвинути цей талант.
Дякую пане Іван. Життя прожити не поле перейти. Я думаю, ми живемо, щоб самовдочконалюватись, щоб поглинати з життя уроки і щоб зрештою збагнути в чому сенс, що головне, а що другорядне...
Бажаю, щоб та схожа на твою Душа знайшла тебе і перевернула твій світ на краще. Важко, самотність вбиває Мріі, надіі, любов Де ж ти ріднесенький крає? Чом серце не грієш ти знов? Був тоді час безтурботний Зараз принишкла душа Чогось чекає - роботи? Ні, відчути потрібність сповна!
Дякую, пані Катерино, тамкоментар. Слова часів Шевченка, але це не цитата Його словосполучення. Речення, щоб Вам було зрозуміліше переформулюю: Аби (лише прошу щоб там, тільки хай) тебе хоч на малесеньку мить, знайде (стріне) там на тому світі душа... Ну такий от зміст. Слово "Нехай", на жаль, тут не підійде. Втрачається смислове навантаження. Спасибі за зауваження. Поки що так хай лишається як є.