Мовчіть … Мовчіть … Ще більш дурити будуть . Життя – немов труна ; Ви – дурні на кістках Будуєте життя … Мовчіть … Мовчіть … Й ніколи не кричіть Ви знов раби , не люди , І ви всі не герої , Пильнуєте тюрму У душах ваших – страх !
Так, життя у нас - не мед, але, я б не сказала, що в людей є страх, бо за що має боятися бідна людина, їй втрачати нічого, але й кричи, не кричи - ніхто не чує, та й чого даром кричати, давайте подивимось, що з цього всього вийде...
Я люблю казки і згадую - візьмеш одну тростинку ( хоч би з мітли) і розламаєш , а як взяти декілька чи всіх ... Хіба народ можна зламати , невже ми такі бідаки ? Дякую за коментар
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
